Тетяна ЧОРНА проводить больовий прийом

…Від студентки Національної академії внутрішніх справ України Тетяни Чорної, якщо відверто, абсолютного успіху ніхто й не вимагав. Принесе чемпіонка світу серед дівчат до копилки дорослої команди якусь нагороду - от і добре. Молода ще, адже тільки виповнилося двадцять і попереду - ціле життя в самбо. Мабуть, тільки її нинішній наставник, полковник міліції Марсель Хасанов вірив в її зірку. Я був свідком, як він у різних кабінетах відстоював її право на місце в збірній. Та й гроші, отримані у спонсорів на поїздку Тані, були чималими й, звісно, вимагали переможного підтвердження.

І, як виявилося, досвідчене око судді міжнародної категорії, який входить до десятка найкращих арбітрів планети, цілив точно, як кажуть, у десятку. Майбутній експерт-криміналіст Тетяна Чорна свою спортивну експертизу провела на килимі просто відмінно. Й хоча, на відміну від її подруги по збірній досвідченої Лисянської, перемога їй дісталася дуже нелегко, але тим вагомішим є результат! Чого була варта тільки сутичка з японкою, яку за яскраве самбо фахівці охрестили «азіатським тайфуном». Перетерпіла, вистояла, жорстко зустріла й тому була активнішою, а значить, сильнішою. Й за становлення свого характеру, як сказала Тетяна Чорна відразу ж після свого щасливого соло, вона вдячна своєму першому тренеру з невеликої сумської ДЮСШ Олексієві Леоненку...

Так написав журналіст газети «День» Олександр Гончарук відразу ж після повернення нашої команди з чемпіонату світу-1999, який пройшов в іспанському Хіхоні. На Піренейському півострові Тетяна піднялася на чергову «золоту» сходинку - вже дорослу, адже до цього здобула перемоги на юніорському й молодіжному планетарних першостях. Це - приклад тренерської мудрості, коли талант не змушують «бігти поперед поїзда», не кидають «на амбразуру», а готують цілеспрямовано. Цікаво, що перед поєдинком з уже згаданою вище грізною Мегуму Фудзія японський арбітр підійшов до Хасанова і промовив: «Твоя вихованка програє у фіналі». На що Марсель Хазійович відповів: «А це ще баба надвоє ворожила…» Таня повністю виконала план свого наставника на поєдинок і здобула таке важливе «золото».


Тетьяна ЧОРНА й Марсель ХАСАНОВ

Наша героїня народилася в Сумах, там робила перші кроки в спорті. Спочатку займалася плаванням, навіть виконала норматив кандидата в майстри спорту. А ще захоплювалася легкою атлетикою – бігом, стрибками. Але якось, повертаючись з батьками з магазину, побачила оголошення про набір до секції дзюдо. Була там цікава приписка: «Навчатимемо вас і прийомам карате, самбо. Приходьте! Ми чекаємо на вас!»

- Тату, давай прямо зараз туди підемо, - попросила Таня.

- З повними сумками? - здивувався батько. - Може, на завтра відкладемо?

- Дуже прошу! - благала донька. - Ми ненадовго. Одним оком поглянемо, що таке - дзюдо й карате, самбо.

- Східні єдиноборства, - пояснив батько. - Ти напевно бачило по телевізору.

- Тільки на хвилиночку!

- Гаразд, пішли.

Зал боротьби містився на першому поверсі, і можна було крізь широкі вікна спостерігати, що відбувається всередині. Ніби заворожена, дивилася Тетяна, як хлопчики та дівчатка в незвичних костюмах легко сідають на шпагат, стають на голову, роблять містки, а на килимі невловимо швидкими рухами кидають одне одного.

Не хвилину, а добрих чверть години спостерігала вона за дійством у залі. А потім тоненьким голосочком, але дуже твердо сказала: «Тату, я не піду звідси, доки ти мене не запишеш!»
Батько мовчки взяв її за руку, і через якусь хвилину дівчина з пляшкою молока в руці постала перед Олексієм Леоненком, який став її першим тренером. Учениця почала здобувати перемоги: на турнірі на призи «Спортивної газети» юну спортсменку помітив Хасанов і вирішив поговорити з Леоненком. Проте Олексій Іванович сам підійшов до Марселя Хазійовича: «Візьміть цю дівчинку. Вона надзвичайно талановита, вперта. Ручаюся, що стане чемпіонкою світу. Ось тільки їхати з Сум не хоче. Сильно прив’язана до родини. Спробую її умовити. А ви розкажіть їй про перспективи».
Всі зі своїм завданням впоралися, у тому числі й батьки, які дали згоду на те, щоб донька вступила до Національної академії внутрішніх справ. Коли Чорна приїхала до Києва, Хасанов її майже не розцілував, а на здивування тих, хто був поруч, впевнено заявив: «Ви бачите перед собою майбутню чемпіонку світу з самбо!»

І Тетяна гідно здолала шлях – як спортивний, так і студентський. Вона закінчила навчальний заклад і потім, уже після фінішу спортивної кар’єри, гідно працювати за спеціальністю. Зараз вона – вже майор.

Але набагато важливішим, мабуть, за всі титули й зірки на погонах, є для неї власна родина. Тетяна подарувала своєму чоловікові Ігореві трьох дітей – сина Артема й дочок Машу й Сашу.  

Тетяна – гарний приклад того, як треба будувати своє життя, де треба дарувати радість багатьом людям – і наставникам, і колегам, і друзям, і, звичайно ж, рідним.