Уже рік як на карті нашого виду єдиноборств з’явилася Sambo Combat Pro Ukraine. Про діяльність організації розповів її президент Олексій Плешаков.

– Наша історія почалася влітку 2017 року на турнірі на призи Володимира Виноградова. Тоді ми стояли разом з Володимиром Віталійовичем, а також з Олегом Мартиненком й Юрієм Нестеровським, котрий представляє напрямок ММА. Тоді дійшли до теми про змішані єдиноборства, які б враховували й особливості самбо. А я така людина, котра не залишає ідеї просто так. І ми зареєстрували Федерацію професійного бойового самбо України (Sambo Combat Pro Ukraine).



Таким чином, усунуто своєрідну несправедливість. Самбо – універсальна система, а не було у нього цікавого професійного продовження. Приблизно сім років тому у нас почали розвивати змішані єдиноборства, десь упродовж трьох років про них говорять, виявляють цікавість. І чомусь на цій арені не було представлено самбо. Мене така ситуація не могла тішити.

У 1995 році хто став переможцем UFC, про якого говорили, що він відзначався вправністю захватів і больових прийомів? Майстер спорту СРСР з самбо Олег Тактаров. Хто визнаний багатьма експертами найкращим бійцем ММА за всю історію? Чотириразовий чемпіон світу з бойового самбо Федір Ємельяненко, його ще називають останнім імператором.



От і постало питання: «А чому ми маємо знімати куртки, якщо дали змішаним єдиноборствам таких видатних особистостей?» Адже, як кажуть спеціалісти, той, хто бореться в одежі, може зняти її та піти змагатися, а зворотна дія – справа проблематична. Тим більше , що багато популярних і визнаних у всьому світі систем «вдягнені»: самбо, дзюдо, айкідо, карате, рукопашний бій. Подібного в світі ще не було. Так що ми є піонерами цього напрямку!



Самбо – не сталий вид спорту, він постійно розвивається. Те, що ми робимо, є продовженням нашого улюбленого єдиноборства, естафетою у сучасне професійне спортивне життя. І коли ми офіційно оформлювали документи, багато хто пропонував: «Ходімо в міністерство, зареєструємо новий вид спорту». Я питав: «Навіщо? Створити непотрібну конкуренцію Національній федерації самбо України?!» Наплодити однакових за сутністю видів під різними назвами – це неправильний шлях. І в результаті у нас вийшла співпраця з НФСУ, ми поговорили з президентом організації Вадимом Рогачем, отримали підтримку, обмінялися вірчими грамотами.  

    

Із 1996-го по 1998-й я займався греко-римською боротьбою, але там у мене не склалося, відтоді пішов у самбо. І цей вид єдиноборств швидко знайшов місце в моєму серці, я досяг певних успіхів – став майстром спорту. Цікаво, що в мене є світлина, де у Кам’янці-Подільському я виступаю на килимі, а суддя – Вадим Рогач, нинішній президент НФСУ. Зі мною під керівництвом Володимира Виноградова тренувалися Олег Мартиненко, Євген Цуркан, котрі здобували медалі з бойового розділу на міжнародній арені, в тому числі й на чемпіонатах світу. А Володимир Віталійович, до речі, консультує нас і досі.  

Отже, вийшло поєднання старих традицій самбо з новими тенденціями змішаних єдиноборств. По-перше, спортсмени адаптовані до комплексного протистояння під час поєдинку, по-друге, глядачі адаптовані до видовища завдяки звичним уже правилам ММА. Коли ми проводили перші турніри за «законами» бойового самбо, то публіка досить важко це сприймала, треба було пояснювати певні нюанси технічних дій бійців. До того ж, якщо б залишилися в межах таких правил, то не могли б залучити представників інших видів єдиноборств, а в ММА виступають усі – і борці, і дзюдоїсти, і представники класичного і тайського боксу, і каратисти…



Перший турнір, де наші спортсмени брали участь, пройшов в Умані. Ми виставили одну пару бійців, а загалом у програмі вечора було десять поєдинків. Коли вийшли наші хлопці і почали бій, то я відчув потужну хвилю емоцій від глядачів, а їх було чималенько. Спортсмени у курточках показали ті прийоми, які без одежі неможливі. Арсенал тих же кидків збагатився на декілька порядків! Усі кидки амплітудні, що, звичайно ж, дуже видовищно. Після цього я сказав своїм однодумцям: «Ми на вірній дорозі».

Зараз нам лише рік. Упродовж зими ми провели п’ять чи шість невеличких турнірів. Там здобували новий для себе досвід. Але, як свідчить практика, для подальшого розвитку від невеличких форматів потрібно відмовлятися. І от у серпні 2018-го під егідою Sambo Combat Pro Ukraine відбувся Міжнародний турнір зі змішаних єдиноборств у спеціальних куртках «Golden Coat Fighting Championship MMA 2018». 17 числа публіка побачила незвичне видовище, адже ми розмістили змагальну арену – октагон – посеред басейну київського «Sky Family Park» (ТРЦ «Sky Mall»).  Наступного року теж плануємо організувати серію представницьких змагань.



Не втрачаємо ми й безпосередній зв'язок із самбо як з видом спорту. У нас є клуб «Легіон ІХ», де ми готуємо у тому числі й юних самбістів. І, наприклад, Катерина Мартиненко – чемпіонка України-2018 серед 14-річних як в особистій першості у категорії до 43 кілограмів, так і в командних змаганнях у складі збірної Києва. У нас є свій зал, в який ми у повному сенсі цього слова вклали душу. А долучати дітей до активних занять спортом дуже важливо. Моє покоління треба було витягувати з-під негативного впливу вулиці, тепер же потрібно робити все, щоб діти не стали інтернет-залежними. І наші юні спортсмени всі свої розряди й титули спочатку отримують під егідою Національної федерації самбо України.



Я намагаюся підтримувати цих хлопців і дівчат, щоб вони більше їздили, брали участь у різних турнірах. У нас і старші продовжують виступати – ті ж Вет, Колмаков, Білоусов. Ми не можемо жити без НФСУ, адже на цьому рівні закладається головна база спортсмена, насамперед – завдяки змагальній практиці. Потім – коли вже стане дорослим і досягне певного рівня майстерності – він сам вирішить, чи йти йому битися в октагон.



Хотілось би позиціонувати Sambo Combat Pro Ukraine як логічне продовження НФСУ. У  тому ж боксі спочатку штурмують олімпійські вершини, а вже потім – перехід у профі-ринг. Головне – проводити грамотну політику спадкоємності, і до всіх прийде успіх. Це ми й окреслили свого часу у розмові з Вадимом Рогачем. Я тоді сказав: «Хочу, щоб спортсмени високого рівня виступали й заробляли». На жаль, зараз у держави немає такого фінансування, достатнього для повноцінного життя спортсмена. Колись приходить момент вибору: приблизно в 22-23 роки батьки ставлять ультиматум: мовляв, ми тебе навчили – йди і працюй. З цієї миті спорт потрошку починає відходити на другий план. А тут ми створюємо умови залишитися в улюбленій справі і не ламати голову, де ж знайти копійку на завтрашній день. А наша Федерація професійного самбо України відкриває нові обрії для спортсменів і одночасно дає нове спортивне видовище для глядачів.